ТАЙНОВИДЕЦЪ

То же, что тайновѣдецъ (в знач. 1)

. Таиновидьць избьранъ и послужи же словеси, съсудъ явися священъ, нбс҃нѣи црк҃ви прѣдъложение, пѣвая Творьцю: Бе҃ оц҃ь наш<их...> (в греч. изд. иначе: μυσταγωγῆσαι προκριθείς ‘призванный учить тайному’). Мин.авг.&sup&1&sup&, 18 об. XI–XII вв.